Павло Кисличко: "Я - людина театру!"

Нещодавно в Чернівецькому художньому музеї закінчила свою роботу персональна виставка живописних творів колишнього чернівчанина, художника Павла Кисличка. Експозиція викликала велику зацікавленість як із боку фахівців, так і з боку відвідувачів та засобів масової інформації. Проте, не «творчістю єдиною» вона привернула до себе увагу. Незвичною для «стандартного» митця життєвою долею та творчим шляхом відрізняється й біографія автора представленого всім шанувальникам мистецтва «Фантастичного світу».

Народився Павло Кисличко в 1961 році у м.Омськ (Росія). Ще з дитинства автор добре малював, займався скульптурою, відвідував заняття в художніх гуртках та школах. Саме «школаХ», тому що батько Павла був офіцером і родині приходилося часто переїжджати з місця на місце. 

Але сталося так, що в результаті навчання малюванню у Павла виникло небажання малювати і протягом довгого часу він навіть не брав до рук олівця. Можливо, саме це пояснює, як вважає сам автор, примітив чи «наїв» у його роботах.
 
Більша частина життя Павла Кисличка пов'язана із театром. «Я — людина театру, і фактично народився у ньому», — каже він. Мама художника працювала в театрі костюмером (до речі, працює й до нині в місті Курган) і завжди брала із собою на роботу ще маленького Павла. Сцена, майстерні, куліси, освітлення — все це було для нього світом, в якому він жив. Тому й першим робочим місцем Павла в 1977 році став курганський театр ляльок «Гулівер», де він працював художником-освітлювачем.
 
Після армії Павло Кисличко намагався поступити в Ленінградський театральний інститут (ЛГІТМІК), а потім і Ленінградський інститут культури  ім. Н. Крупської, проте з певних причин (особливе місце мали погляди й переконання Кисличка, його, так би мовити, особиста життєва позиція) йому це не вдалося. Поступив він у Ленінградське культосвітне училище, де навчався протягом 1985-90 рр. і закінчив його із «червоним» дипломом за спеціальністю «Театральний режисер», а також паралельно співпрацював із театром «Да — нет», яким керував О. Понізовський. Саме там, у 1985 році, Павло познайомився із художником Сергієм Касьяновим та його вчителем Володимиром Кондратьєвим і «повернувся» до малювання.
 
Щодо мистецьких уподобань Кисличка, то слід відмітити його інтерес до вивчення руської ікони — до її композиції, перспективи, колориту, матеріалів. Також Павло досліджував творчість Да Вінчі, Дюрера, Сезанна та Брака і понині вивчає особливості російського авангарду й кубізму. Особлива цікавість у нього до історичного печерного малюнку, композиції, кольору та методів виготовлення фарб.
 
В кінці вісімдесятих років розпочинається «чернівецький період» життя Павла Кисличка. З 1988 по 1990 він працював керівником лялькового гуртка на Чернівецькому гумовзуттєвому заводі, а після цього чотири роки був скульптором та бутафором у Чернівецькому ляльковому театрі. Тут відбувся дебют Павла в якості художника-постановника вистави. Ну й останнім чернівецьким акордом «мандрівника-театрала-художника» стала його робота на «exclusive tv- Чернівці».
 
У 1998 році Павло емігрував До Аргентини, де живе та працює дизайнером у ляльковому театрі і здобув на цьому поприщі численні премії, нагороди й визнання.
  
 Альберт Комарі
    
1998 —  участь у фестивалі «Calle de los titeres» (спеціальна премія) 
із 2000 р. —  співпраця із театральною групою «babel teatro» 
2000 — вистава про Ф. Г. Лорку «bajo del agua estan palabras»(фестиваль «otoño azul»), премія «catina vera», премія за краще пластичне вирішення, спеціальна премія за ляльку Лорки 
2001 —  вистава «galileo, la aventura del pensamiento» («festival internacional de teatro de buenos aires») 
2001 —  співпраця із театральною групою «el nudo» (вистава «mar de margaritas») 
2001 —  «Festival por el  X Aniversario de la Red de Promotores Culturales de Latinoamérica y el Caribe (LA RED)»,     
2001 —  «Primer Festival de Nuevas Tendencias Escénicas» en Mar del Plata. 
2001 — «Experimenta 4 Teatro, Encuentro Internacional de Grupos», Teatro del Rayo, en Rosario (Provincia de Santa Fe). 
2002 — вистава «el fantasma de canterville» (фестиваль «otoño azul»), премія «Краща вистава», премія «tratamiento del espacio, recursos plasticos y sonoros» 
2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008  - вистава «Чарівна флейта» 
2003 — premio teatro del mundo, перша премія в категорії «Краща вистава для дітей» 
2004 — вистава «El señor Nicodemo », U.B.A.,CCRR Rojas, Premio Teatro del Mundo, перша премія в категорії «Diseño de Títeres» 
2005 — Фестиваль театру в Гавані, Куба 
2007 — вистава «El Fausto Criollo», U.B.A.,CCRR Rojas, «Premio Teatro del Mundo», перша премія «Краща вистава для дітей», перша премія в категорії «Diseño de Títeres», премія «Clarin» 
2008 — «festival de teatro en chipoletti», «festival de teatro santacruceno», «festival internacional de teatro de usuhuaia»