«Мотокрос Націй 2012»: замість p.s.
Просто не можу висловити численні думки, що з'явилися в мене під час перебування на Мотокросі Європейських націй — 2012, який відбувся на київській мототрасі «Пирогово».
В першу чергу, мене здивувало відношення нашого Великого Сусіда до цих змагань. Із чотирнадцяти команд, що заявилися на Мотокрос ЄвроНацій, дванадцять були екіпіровані «як має бути», у «мотокроски» з кольорами та символікою своєї держави. Без форми були представники лише двох країн — Молдови і… Росії!!! Молдова — це зрозуміло: немає грошей, якісної мототехніки та всього іншого. І зрозуміло, що ці дві країни не можна співставляти ні в чому, і тим більше за спортивними досягненнями, бюджетам спортивних команд і майстерності спортсменів. Але те, що росіяни, як «колгоспники», у якихось тренувальних формах без фамілій та назви своєї країни заявилися на виступ у цих змаганнях, викликало не тільки подив, а значно радикальніші відчуття! Або це — відношення країни до власного престижу на чемпіонаті Європи, або відношення гонщиків до цієї країни...
Щодо самої траси… Уявляєте, викликали протилежні відчуття траса і організація змагань! Траса — дійсно цікава, складна, живописна, достойна проведення найвідповідальніших змагань з мотокросу, а от організація… Відразу виникло питання: для кого ж проводитсься у Києві Европейський мотокрос Націй? Ніяких вказників ані в інтернеті, ані «наяву», як добратися до самої мототраси. Від зупинки автобусу до мототраси — близько чотирьох кілометрів пішки, а в неділю була досить неприємна погода: холод, вітер, дощ… Що ж виходить? У Києві мотокрос — тільки для обраних? Для тих, хто має гроші та особистий автотранспорт? А пересічні глядачі організаторів змагань не цікавлять? Невже не можна було від кінцевої зупинки громадського транспорту на час змагань організувати якийсь автобус для тих, хто хоче відвідати змагання? Впевнений, замість того, щоби йти пішки, люди залюбки б давали гроші за додатковий проїзд.
Для прикладу. Майже від самого в'їзду в Чернівці є вказники «Мотокрос» чи «Мототрек», і всі знають, куди й як їхати. Громадський транспорт довозить майже під саму трасу. І мотокрос у нас люблять.
Далі. Одна єдина точка громадського харчування на всю трасу — це нормально? Неповага до глядачів, що хотіли б перекусити або випити стакан теплого чаю та небажання/невміння заробити додаткові кошти, виходить, для України — цілком характерно. «Організація — просто жахлива, — каже глядач із Росії. — От неодноразово їздили на міжнародний мотокрос у Чернівці, так там є все, все зручно і поряд із містом. Поїсти, попити, відпочити можна без проблем, туалетів багато, сервіс — без зауважень. А тут… Не вистачає слів, щоби виказати своє «фе».
Далі. Реєстрація ЗМІ та видача перепусток проходила далеко від мототраси, майже біля з'їзду зі Столичного шосе. А якщо представники ЗМІ прибули не зі Столичного шосе, а з іншої сторони? Невже не логічно було б розташувати цю видачу в прес-центрі, як це і робиться зазвичай, у тих же Чернівцях, наприклад? От і приходилося «наматувати» кілометри із-за чиєїсь «дурної» київської чи європейської голови...
Далі. Заїзд автотранспорту до траси був платний. Багато хто відмовлявся платити гроші, розвертався та не їхав на змагання, хоча, здавалося б, 20 гривень — не такі вже й великі гроші. Але ж ніякого сервісу не пропонувалося! Стояли автівки на грунтівці. В кращому випадку. А то й посеред поля на траві, чи в болоті. І все це — за 20 гривень! Ні в чому собі не відмовляйте!
І яке могло скластися загальне враження? І все це на фоні реклами на відеомоніторах у метро (!), на фоні офіційного урочистого відкриття на Майдані Незалежності!
Де логіка, де повага до спортсменів і глядачів? Чесно кажучи, впевнений, що більше ніколи на мотокрос до Києва не поїду! Дуже й дуже жаль, що з таких престижних змагань зробили звичайнісінький фарс...
В першу чергу, мене здивувало відношення нашого Великого Сусіда до цих змагань. Із чотирнадцяти команд, що заявилися на Мотокрос ЄвроНацій, дванадцять були екіпіровані «як має бути», у «мотокроски» з кольорами та символікою своєї держави. Без форми були представники лише двох країн — Молдови і… Росії!!! Молдова — це зрозуміло: немає грошей, якісної мототехніки та всього іншого. І зрозуміло, що ці дві країни не можна співставляти ні в чому, і тим більше за спортивними досягненнями, бюджетам спортивних команд і майстерності спортсменів. Але те, що росіяни, як «колгоспники», у якихось тренувальних формах без фамілій та назви своєї країни заявилися на виступ у цих змаганнях, викликало не тільки подив, а значно радикальніші відчуття! Або це — відношення країни до власного престижу на чемпіонаті Європи, або відношення гонщиків до цієї країни...
Щодо самої траси… Уявляєте, викликали протилежні відчуття траса і організація змагань! Траса — дійсно цікава, складна, живописна, достойна проведення найвідповідальніших змагань з мотокросу, а от організація… Відразу виникло питання: для кого ж проводитсься у Києві Европейський мотокрос Націй? Ніяких вказників ані в інтернеті, ані «наяву», як добратися до самої мототраси. Від зупинки автобусу до мототраси — близько чотирьох кілометрів пішки, а в неділю була досить неприємна погода: холод, вітер, дощ… Що ж виходить? У Києві мотокрос — тільки для обраних? Для тих, хто має гроші та особистий автотранспорт? А пересічні глядачі організаторів змагань не цікавлять? Невже не можна було від кінцевої зупинки громадського транспорту на час змагань організувати якийсь автобус для тих, хто хоче відвідати змагання? Впевнений, замість того, щоби йти пішки, люди залюбки б давали гроші за додатковий проїзд.
Для прикладу. Майже від самого в'їзду в Чернівці є вказники «Мотокрос» чи «Мототрек», і всі знають, куди й як їхати. Громадський транспорт довозить майже під саму трасу. І мотокрос у нас люблять.
Далі. Одна єдина точка громадського харчування на всю трасу — це нормально? Неповага до глядачів, що хотіли б перекусити або випити стакан теплого чаю та небажання/невміння заробити додаткові кошти, виходить, для України — цілком характерно. «Організація — просто жахлива, — каже глядач із Росії. — От неодноразово їздили на міжнародний мотокрос у Чернівці, так там є все, все зручно і поряд із містом. Поїсти, попити, відпочити можна без проблем, туалетів багато, сервіс — без зауважень. А тут… Не вистачає слів, щоби виказати своє «фе».
Далі. Реєстрація ЗМІ та видача перепусток проходила далеко від мототраси, майже біля з'їзду зі Столичного шосе. А якщо представники ЗМІ прибули не зі Столичного шосе, а з іншої сторони? Невже не логічно було б розташувати цю видачу в прес-центрі, як це і робиться зазвичай, у тих же Чернівцях, наприклад? От і приходилося «наматувати» кілометри із-за чиєїсь «дурної» київської чи європейської голови...
Далі. Заїзд автотранспорту до траси був платний. Багато хто відмовлявся платити гроші, розвертався та не їхав на змагання, хоча, здавалося б, 20 гривень — не такі вже й великі гроші. Але ж ніякого сервісу не пропонувалося! Стояли автівки на грунтівці. В кращому випадку. А то й посеред поля на траві, чи в болоті. І все це — за 20 гривень! Ні в чому собі не відмовляйте!
І яке могло скластися загальне враження? І все це на фоні реклами на відеомоніторах у метро (!), на фоні офіційного урочистого відкриття на Майдані Незалежності!
Де логіка, де повага до спортсменів і глядачів? Чесно кажучи, впевнений, що більше ніколи на мотокрос до Києва не поїду! Дуже й дуже жаль, що з таких престижних змагань зробили звичайнісінький фарс...
0 коментарів