Повернення на Буковину "чоловіка, який сумує за втраченою Батьківщиною"...

Виставку фотографій з приватного архіву румунсько-австрійського письменника, журналіста, сценариста, художника та актора з буковинським корінням, яка минулого року з успіхом експонувалася в Бухаресті та Ясах, відкрилася в січні у виставковій залі Чернівецького художнього музею. Виставка має назву «Грегор фон Реццорі у себе вдома» і цікава вона тим, що складається зі світлин із приватного архіву Грегора фон Реццорі, охоплює різні вікові фази життя, відтворює етапи його літературної біографії, дозволяє відвідувачам зазирнути не тільки у творчий світ письменника, а й у час його дитинства і юності, показує коло близьких та друзів, серед яких було чимало світових знаменитостей, демонструє багатогранність таланту письменника, засвідчує універсальність і багатогранність таланту митця, що залишив яскравий слід не тільки в літературі, а й в образотворчій та акторській сферах.

Грегор Арнульф Хіларіс д'Ареццо фон Реццорі походив із сицилійської аристократичної родини, яка жила в провінції Рагуза в Італії. В середині XVIII століття вони оселилися у Відні, а пізніше, коли родина переїхала до Чернівців і в 1919 році Буковина перейшла до Румунії, фон Реццорі прийняли румунське громадянство. Грегор народився в 1914 році у Чернівцях, в родині відомого архітектора і художника буковинського релігійного фонду, радника консисторії Гуго фон Реццорі.

Освіту «винуватець» виставки отримав у гімназіях Брашова (Румунія), Фюрстенвальда й Відня (Австрія). В середині 1930-х рр. Грегор переїхав до Бухареста, служив у румунській армії, а потім заробляв собі на життя як художник. Далі він отримував освіту в австрійському Леобені, де студіював гірничу справу, а у Відні вивчав малярство, архітектуру й медицину.

У 1938 році з румунським паспортом він переїхав до Берліна, де проявив себе як письменник, журналіст, кіносценарист і радіожурналіст. Там він почав писати для ілюстрованих журналів й опублікував свої перші романи — «Полум'я, що пожирає небо» (1939), «Самотні літа Ромбаха» (1942), «Роза Манцані» (1944).

Після війни Грегор фон Реццорі працював на радіо в Гамбурзі, писав репортажі та сценарії, знімався в кіно. З 1960 року він оселяється в італійській провінції Тоскана, де, забігаючи наперед, і помер у 1998 році (м. Доніні), а в 1985 році, перебуваючи чотири десятиліття без громадянства, Грегор прийняв австрійське підданство.

Протягом життя Реццорі багато подорожував, шукаючи себе в Румунії, Італії, Німеччині, на Родосі та в США. Чимало часу він провів у Франції, де і розкрився як кіноактор та сценарист. 1936 рік став для нього роком авторства восьми сценаріїв ігрових фільмів. 1954 року він дебютував в кіно як актор («Sie», режисер Рольф Тіле), а пізніше знімався у фільмах французьких і німецьких режисерів Дені де Ла Патель, Луї Маля, Фолькера Шльондорфа, Гези фон Радвані. Остання його робота в кіно - «Le Beau Monde» (1981, режисер Мішель Полак).

Сформований як митець у буковинській столиці, відомий німецькомовний прозаїк Грегор фон Реццорі є автором 25 книжок. Найвідомішим його твором став роман «Смерть мого брата Авеля». Також мали великий успіх у читачів «Спогади антисеміта», «Едіп у Сталінграді», «Минулорічні сніги» та «Східний експрес». Він створив дивну «неозору і преславну країну Магрібінію» у «Магрібінських історіях», яку неможливо відшукати на жодній мапі світу, оскільки, зі слів автора, країна розташована «на південному сході», але її кордони «лежать у серцях і в душах її мешканців». Проте всім зрозуміло, що Магрібінія — це прототип Буковини, зі своїм різнобарвним, але дуже реальним і знайомим нам світом.

Виставку «Грегор фон Реццорі у себе вдома» організовано Австрійською бібліотекою (Чернівці), Австрійською службою академічних обмінів (Львів), українсько-німецьким культурним товариством при центрі «Gedankendach» (Чернівці) та Чернівецьким художнім музеєм. 

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте