Фотоальбом до Дня української сорочки
4 жовтня у приміщенні факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету відбулося свято, на яке ще з 15 квітня чекали багато буковинців. Точніше, всі ті, хто лагідного квітневого дня взяв участь у святкуванні Дня української сорочки та прийшов до навчального або робочого місця у традиційній вишиванці. Саме 4 жовтня відбулася презентація фотоальбому, який вперше було видано в Чернівцях за своєрідними підсумками вищезгаданого свята.
До свята, яке виникло якраз серед студентів факультету історії, політології та міжнародних відносин в 2007 році, цього року долучилися дошкільні дитячі установи, загально-освітні школи, коледжі та гімназії, заклади культури і мистецтва, банки, комерційні організації та підприємства.
В першу чергу потрібно констатувати дійсно великий обсяг роботи, який провели організатори цього дійства для того, щоби фотоальбом таки було видано. Редакція видання не забула (J) нікого і таким чином маємо перший в історії нашого міста фотоальбом, присвячений Дню української сорочки, в якому побачити себе та своїх знайомих можуть не тільки буковинці, а й представники інших міст, зокрема львів’яни, жителі Сум та Івано-Франківська.
Але… Нажаль, як кажуть росіяни, «первый блин всегда комом»…Альбом вийшов не зовсім таким, або навіть зовсім не таким, як очікували учасники акції. Багато хто з них був відверто розчарованим, адже замість яскравого кольорового видання перед очима встав простенький фотоальбомчик із чорно-білими фотографіями, які не дають жодного уявлення про розмаїття та багатство української сорочки. Кольоровими в ньому є лише обкладинка та наступні кілька листів…
Тому виникає риторичне, але цілком логічне запитання: а чи варто було робити цей альбом зараз, якщо не вистачало, скажімо, коштів, чи ця проблема більш точно характеризується якоюсь іншою причиною? Чи не варто було почекати, але випустити справді повноцінний фотоальбом до цього свята? Не хочу сказати нічого поганого або чимось образити організаторів дійства, але враження багатьох було відверто негативним. Чесно скажу тільки одне: особисто я також чекав значно більшого…
До свята, яке виникло якраз серед студентів факультету історії, політології та міжнародних відносин в 2007 році, цього року долучилися дошкільні дитячі установи, загально-освітні школи, коледжі та гімназії, заклади культури і мистецтва, банки, комерційні організації та підприємства.
В першу чергу потрібно констатувати дійсно великий обсяг роботи, який провели організатори цього дійства для того, щоби фотоальбом таки було видано. Редакція видання не забула (J) нікого і таким чином маємо перший в історії нашого міста фотоальбом, присвячений Дню української сорочки, в якому побачити себе та своїх знайомих можуть не тільки буковинці, а й представники інших міст, зокрема львів’яни, жителі Сум та Івано-Франківська.
Але… Нажаль, як кажуть росіяни, «первый блин всегда комом»…Альбом вийшов не зовсім таким, або навіть зовсім не таким, як очікували учасники акції. Багато хто з них був відверто розчарованим, адже замість яскравого кольорового видання перед очима встав простенький фотоальбомчик із чорно-білими фотографіями, які не дають жодного уявлення про розмаїття та багатство української сорочки. Кольоровими в ньому є лише обкладинка та наступні кілька листів…
Тому виникає риторичне, але цілком логічне запитання: а чи варто було робити цей альбом зараз, якщо не вистачало, скажімо, коштів, чи ця проблема більш точно характеризується якоюсь іншою причиною? Чи не варто було почекати, але випустити справді повноцінний фотоальбом до цього свята? Не хочу сказати нічого поганого або чимось образити організаторів дійства, але враження багатьох було відверто негативним. Чесно скажу тільки одне: особисто я також чекав значно більшого…
23 коментарі
там мають бути кілька моїх фото
Постараюся принести примірник на засідання прес-клубу. Будеш?
Спонсорів та меценатів багато, вони на кожному кроці, але требя вміти їх найти. Я особисто, якщо мені треба, їх находжу, а якщо не можу і не знаю, де знайти кошти, то навіть не берусь за справу…
Може, «яскрава» політична діяльність затьмарила твої очі… :)
А вишита сорочка (як у нас кажуть) і так є в душі в кожного. Варто її вже й тілесно приміряти!