ОСЕНЬ

ОСЕНЬ
 
Разлилась на асфальтной тиши
Жёлтых листьев холодная сталь…
Утро в парке, кругом ни души,
Лишь бесшумно шагает печаль.
 
Расстелённый осенний ковёр
Золотистою коркой шумит,
Запылал над туманом костёр,
Распустив по аллеям огни.
 
И потоки осеннего сна,
Разметавшись в дрожащей тиши,
Сказку жизни читают нам вслух…
Одиноко…Кругом ни души…

4 коментарі

Лілія Шутяк
Осінньо… самотньо… лірично…
Альберт Комарі
Це — мій улюблений власний вірш… Я взагалі шаленію від осені і зазвичай пишу вірші тільки восени…
Роман Жахів
Не думаю, що вірш — наслідок самотності. швидше за все ти просто занудьгував.
Альберт Комарі
Віталя! Нудьга деколи дійсно може заволодіти людиною. Відбувається це й зі мною. Але лише деколи… :))
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте