Окно

ОКНО

Я вижу здесь окно,
Окно в тот мир, где всё иначе,
Где люди – словно мухи в тьме,
Где всё реальное – безумное одно.
Чтобы познать, я окунусь в него, тем паче,
Что как магнит манит меня оно.

Я оказался в мистерии, в беспределе,
Бушуют страсти и кипят в смоле сердца,
Взрываются порядки, силы жизни,
И я бреду через преграды еле-еле.
Я вижу массы зла и их Великого Отца –
Они беснуются, как Дух Весны в апреле

Я там себя найти не смог,
И понял, что стремлюсь к другой свободе.
Хочу туда, где слышен рая аромат,
И чтоб мой дух провёл на сей крутой порог
Меня в течении чумного половодья,
Помог мне избежать ошибочных дорог.

5 коментарів

Віталія Козменко
Іван Малкович писав, що багато віршів у нього про вікна, бо насправді то вікна в дитинство. А твоє вікно відкриває дорогу? куди?
гарна поезія
коментар було видалено
Альберт Комарі
ПЕРЕПРОШУЮ :))!!! ВІДПОВІДАВ ЗІ СТОРІНКИ СВОЄЇ КОХАНОЇ :))

Віталія, дякую за комплімент! :))

А це вікно й насправді колись відкривало дорогу в інший світ… Навіть не пам`ятаю, куди саме. Давно це було, десь 12-14 років тому… Ще в університеті вчився
Максим Козменко
Поезія тонка. Гарна. Ряд асоціацій при читанні — потрапити в нове, випавши зі старого. Або ж померти в цьому житті, теперішньому існуванні й народитися в новому майбутньому. А це вже принцип алхімічного вдосконалення (лише той може вдосконалитись, хто помре в цьому житті й відродиться наново!).
Вдумливо, гарно!
Альберт Комарі
Дякую, Максиме! Дуже приємно!
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте