О, Любовь!

Блоґ: Альберт Комарі

О, ЛЮБОВЬ!

О, Любовь, ты пришла,
Когда я тебя не ждал,
Взорвала мещанскую грязь
Жаром твоих покрывал!

Пьяный воздух в бокалах
Зренья лишил меня,
Бессознательно в бездну упав,
Озаренье вкусил от огня!

Страсть решила за всех,
Красным облив вином,
Я забыл про разбитый алмаз,
Оставляя десерт на потом!

Долго будет лететь
В экстазе забытый час
На подушках с пролитым вином
В единеньи горящих глаз!

8 коментарів

Так нежно....., так нежно и интригующе...!!!

в дусі романтизму, як на мене… Зворушливо і оптимістично!

Дякую! Коли в житті переживаєш щось подібне, то після всього це здається кращим, ніж воно насправді було! Тому це й знаходить відображення в поезії! :))

НЕ можу не погодитись))
Скажу навіть більше: я вас чудово розумію! =)

Невже я настількі «давній», що ти до мене звертаєшся на «ВИ»? :))

Хі-х)) Не в цьому річ! Просто рекламу згадала))

А втім, ЦЕ множинна ввічливість, яка мені, зізнаюсь, до вподоби!

П.С. при крайній необхідності можу переглянути свою позицію))

Силувати когось в будь-якому питанні — не мій метод. Кожна людина тим і цінна, що є собою! :))

Ай егрі віз Ю!!!
Маю на увазі, що цілком нормально ставлюсь до категоричності чи вимогливості людей стосовно деяких речей, понять і т.д. Адже чи не з цього й випливло ваше питання «невже я настільки „давній“)) Відповідно до цього, зауважу, що для мене не складає жодних труднощів щось змінити (та ж ввічливість!) :))

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте